Валить из своей страны туда, где более благоприятно (и я сейчас не только о климате), - очень популярное решение среди молодежи. Знаете еще есть даже целая фраза, характеризующая подобную философию "дом там, где жопа в тепле". Так вот... существует куча способов уехать в другие страны, благо железный занавес давно уничтожен. Было бы желание. Но, знаете, все-таки когда идет такая постановка вопроса - я называю это слабостью. Действительно сильные - уезжают, видят, что можно жить лучше, и возвращаются в Украину с желанием что-то изменить. А это уже показатель силы. И перед такими я преклоняюсь. Но у каждого, конечно же, свой путь, каждый волен выбирать. У меня тоже есть друзья за бугром, которые там устроили свою жизнь и не хотят возвращаться. Они все - чудесные люди, я их безмерно люблю. Но...
Однажды на встрече с канадским послом я спросила, как уехать к ним в Канаду, на что он мне ответил: "Вы всегда можете к нам перебраться, мы рады таким молодым и амбициозным, но тогда ваша страна навсегда потеряет шанс вами гордиться". Вот и всё. А я бы хотела, чтоб Украина гордилась мной, а я своей Украиной. Насколько бы пафосно это не звучало.
Однажды на встрече с канадским послом я спросила, как уехать к ним в Канаду, на что он мне ответил: "Вы всегда можете к нам перебраться, мы рады таким молодым и амбициозным, но тогда ваша страна навсегда потеряет шанс вами гордиться". Вот и всё. А я бы хотела, чтоб Украина гордилась мной, а я своей Украиной. Насколько бы пафосно это не звучало.
Міжнародні молодіжні програми: чи варто напружувати сили…
Міжнародних програм, які тривають від двох днів до двох тижнів, не бракує. Тематика – від пошуку грошей для свого проекту до ознайомлення з країною перебування. Але чи згодиться тобі все це, щоб вразити роботодавця?
Харків'янин Андрій Ушаков встановив невеличкий рекорд. За студентські роки нині 25-річний юнак встиг взяти участь у 32 молодіжних проектах. «Перший раз мене взяли на вісімнадцяту програму, тобто - сімнадцять разів подавав документи і мене, скажімо так, посилали, - згадує Андрій. - Пошук інформації та підготовка документів займали в середньому 10 годин».
Системний підхід
Андрій підійшов до справи системно. Щоби спростити пошук можливостей, він сформував власну базу даних Інтернет-сайтів, де й вишукував потрібне. «Найважче – знайти цікаву й безкоштовну програму, - продовжує Андрій. - Трохи змінив резюме, рекомендаційні та мотиваційні листи – і все. Зазвичай це були проекти з економіки – моєї спеціальності, - а також лідерства й міжнародних відносин».
Андрій поділяє молодіжні програми на групи: освітні, кваліфікована праця за фахом, підробітки та стажування, громадська діяльність, наукові можливості, а також культурні, волонтерські та спортивні проекти. На його думку, з таким поділом одразу стане зрозуміло, чого ви прагнете.
25 програм, які відвідав Андрій, були освітніми, сім – на теми громадської діяльності. На стажування хлопець не їздив: за два тижні встигнеш мало. Некваліфіковані підробітки за кордоном його теж не цікавили: хотілося навчатися.
Краще, ніж лише пиво
Така активність, судячи з усього, виправдала себе. Після закінчення Харківського національного економічного університету в Андрія не було особливих проблем з пошуком роботи. Сьогодні він є партнером і виконавчим директором у міжнародній компанії з виготовлення й постачання принтерів. Під його керівництвом перебуває близько ста осіб.
Що Андрій, тепер як працедавець, міг би порадити тим, хто теж, як він раніше, відвідує міжнародні молодіжні програми: «Напишіть у резюме: участь у міжнародній освітній програмі там-то, отримував стипендію. Отримані знання й навички: такі-то. Коли програм кілька, це справляє велике враження на роботодавця, бо ти не просто ходив на пари і потім пив пиво. Коли людина була активнішою, ніж тисячі інших студентів, то вона і в роботі буде активніша, ніж інші».
Автор: Аніта Грабська
Редактор: Володимир Медяний
П’ять міфів навколо молодіжних програм
Андрій Ушаков переконаний: міфи поширює або той, хто не брав участі в програмах, або їхні постійні учасники, аби нейтралізувати конкурентів. Своїми міркуваннями харківський експерт поділився з Deutsche Welle.
Міф 1. Обирають лише найрозумніших
У програмах беруть участь не найбільш гідні, а ті, хто знав про можливість, стверджує Андрій Ушаков. На його думку, іноді це абсолютно випадкові люди. Найчастіше відібрані учасники – просто активна молодь. Головне - не боятися надіслати документи.
Міф 2. За участь беруть хабарі
Існує чимало платних проектів. Але якщо вони того варті, чом би й ні: це інвестиція в майбутнє. Андрій не пригадує випадків, коли за участь у напів- чи безкоштовній програмі брали бакшиш: ви ніколи не бачите організаторів наперед, а домовитися про це через електронну пошту не вдасться.
Міф 3. Треба досконало знати іноземну
Найкращі знавці іноземних мов – перекладачі, діти, що вчили їх із дитинства, а також ті, хто присвячує навчанню чи не весь вільний час. Організаторам же, як каже Андрій з власного досвіду, потрібні такі люди, які б були здатні реалізувати отримані навички. Для участі в програмі потрібні передусім знання, щоб розуміти, про що власне йдеться. «Свого часу я з'їздив на 20 програм зі звичайним рівнем англійської. Потім вивчив мову добре, але тільки для того, щоб скласти TOEFL», – каже Андрій.
Міф 4. Учасників зомбують
Андрій: «У чому нас можна зомбувати? В тому, що рівень життя в Західній Європі значно вищий? Нам просто показують, як можна жити. Одна з цілей будь-якої програми – показати, до чого варто прагнути».
Міф 5. Чому на нас витрачають гроші й кому це вигідно?
Тут Андрій пропонує уявити, що на одному поверсі живуть чотири родини: три – забезпечені, задоволені життям; у четвертій - батько запив, мати не працює, діти виховуються вулицею. Трьом родинам вигідніше підтримати четверту й допомогти їй знову стати на ноги, ніж мати постійні проблеми через сусідів. «Тоді у всіх все буде гаразд», - переконаний Андрій Ушаков.
Автор: Аніта Грабська
Редактор: Володимир Медяний
